Мої вірші для тих, хто вже кохав,
Для тих, хто вже сміявся в вічність.
Присвячені вони тому, хто вже страждав,
Втрапляючи в безвихідну циклічність.
Вони написані для тих, хто вже втрачав.
І, нажаль, вони несуть надію.
Для тих, хто в небо зі слізьми кричав:
"Люблю. І вже давно не вірю"
У мене зараз все прекрасно.
Ви знаєте, мені лишилось лиш радіти.
Та почуваю так себе нещасно,
Немов ізнову в'януть в серці квіти.
Живу у паранойї з недовіри,
З бажанням не зламатись у журбі,
З душею, повною зневіри,
Зі страхом помирати у ганьбі.
Мені казали телевізорів екрани,
Що любов лікує шрами на серцях.
Та заглибокі виявились рани,
Що не стікають кров'ю на мерцях.