Недоглянутий досвід життя між рядків
Вірно служить на користь зростання любові
До нерідного міста, що ліпить плітки
І тримає зневагу у кожному слові.
Крізь блискучі вітрини, дороги, метро
Абсорбується сум пожовтілого листя
І стискає занедбане, хиже нутро,
Безнадійно гіркого, великого міста.
І тепер я належу до сірих людей,
Що зрослися з буденністю, з нею зігнулись;
Амальгаму бажань і нестримних ідей
Проміняли на зашморг заплутаних вулиць.
24.10.2010 г.
P.S. это был мой первый (и предпоследний) стих на украинском языке.