Ти зникнеш весняним туманом,
о восьмій чи дев'ятій ранку.
Залишиш свій запах з дурманом,
огорнутим холодним світанком.
Я прокинусь, босоніж, з просоння,
кинусь в обійми тринадцятому дневі весни.
І згадаю, що не сплю третій день, бо безсоння.
Лиш блукаю по берегах Десни.
Повернусь в чотири стіни й одну стелю
чотирнадцятого весняного світанку.
Зберу дурман і всю пам'ять в кишеню,
І про те як зник о восьмій чи дев'ятій ранку.