Пам'ятаєш, як мою душу
знавіснілими пальцями рвав?
Єхидно сміявся, мовчав,
дику сутність свою не ховав
.
Побита твоїми принципами
тихо плакала дощем холодним..
в якому ти б втопився
коханий мій і проклятий,
завжди голодний,
бо не ситий моїми словами
про вічне життя і свободу.
Ти не дав мені її,
ти спотворив оту насолоду.