У чашці подані через вікно світанки,
білі стіни, як символи розлуки.
Вчорашні сни залікували ранки,
і в тебе, дівчинко, знову гарні руки.
Ще вчора ти була на грані,
дерла пальцями почіпляні плакати.
Якби могла втопилася б у склянці,
не знати б того, що треба було знати.
Щось зуділо і боліло зліва,
це від протягу з відкритого вікна.
Всю любов ним видути зуміло,
вже любові й запаху нема.
Так пусто, свіжо, білі стіни,
вже не зудить, зажили ранки.
Сидить одна навпроти вікон,
і в чашці, подані через вікно світанки.