Из Астромерии. Без названия

Ванька Жук
Блуждали сны в серебряных метелях,
Следов твоих терялась нить в полях...
Но до сих пор я чувствую несмелый
твой поцелуй на трепетных губах.    

Застыли провода – не дозвониться,
И почтальона в плен взяла пурга.
Слезой снежинка на ладонь ложится...
И солона, и, как судьба, горька.

Полынь-трава седеет одиноко,
тихонько плачет свечка на столе.
Летает в небесах высоких сокол,
а я о нём скучаю на земле.

Перевод с украинского.



Астромерія. Без назви.

Губились сни у білих заметілях,
й сліди твої губились у полях…
Я й досі пам*ятаю твій несмілий,
палкий цілунок на тремких вустах.

Дроти в полоні льоду – не подзвониш,
і листоношу віхола ляка.
Сніжинка на долоні тихо зронить
сльозу…Вона солона і гірка!

Сивіють полини в снігах глибоких,
тихенько плаче свічка на столі.
Літає в небесах високих сокіл,
а я за ним сумую на землі.

К сожалению страничка автора Астромерия закрыта.