Ми так давно з тобою незнайомі,
Що не ховаю ключ під килимком у домі
Я забуваю те, чого ще не було –
Що відчував і що мене минуло
Забув я твої коси шовковисті
І погляд ніжний твій та чистий
Забув твій сміх – веселий і дзвінкий
Твій танок легкий та швидкий
Забув всі сотні тисяч фраз
Що не сказав в потрібний час
Забув все те, чого мої торкались губи
Мав бути ніжним – був частіше грубим
Забув я зранку дивний світлий сон -
Що сниться знов мені та знову
В тім сні живуть - ВОНА та ВІН
Але вони, поки що, безнадійно незнайомі...