Два дядьки сидять в купе.
Дальня ще дорога.
Українець та єврей –
Не іде розмова.
Захотілось попоїсть.
Дістають продукти.
Сам хазяїн, сам і гість –
Кожен своє буде.
В українця сала шмат,
Хліб і сіль, цибулька.
А в єврея, як на жарт,
В’ялена рибулька.
Порозклались та й жують.
Ніби все в порядку.
Аж єврей питає тут:
«Що ж їси ти, дядьку?!»
Сало - це ж холестерин,
З нього всі хвороби.
Риба – інший вже розлив.
На, візьми, попробуй.
В ній і фосфор, і всі-всі
Цінні речовини.
Будеш, дядьку, розумніш
І (як дядько) сильний.»
Помінялись. Знов жують.
Тут дядька прорвало
- На чорта мені та муть!
Віддай моє сало!
- Ну, от ба! Закон природи
Найсправедливіший –
Тільки трошки скуштував ти,
А вже розумніший.