Ввесь час бути хотілось одно'му,
Зайвий раз не виходив із дому,
Безпорадно лиш слухав самотність…
Та незнане щось сталось сьогодні:
«Так не можна!», - мов вдарило струмом
Із коморки їдучого суму
Я, на все у житті цім готовий,
Поспішаю у лоно Любові.
---