я не маю для тебе ні слова, ні жеста, ні хлороформу,
ні цілунку, ні зради - нічого, зрештою, вже не маю.
та колись ми опинимось знову у травні, у білій формі,
де тренер знов під загальний психоз нас поєднає.
я не прагну ні слова твого, ні жеста, ані освідчень;
ані імені, ні подробиць, ні білих запрошень.
просто знай, що в таких-от єдностях є щось вічне.
подивись на Узвіз: ми там.
3 роки? - далеко довше.