Два брати

Ми колись всі згадаєм
Місце тихе і поле широке
Богом свячнну дать
І зорями пропалений путь.
Двох безвісних синів
Може каро,може блакитнооких
Що взялись за ідею
Котрих згинувших в яму вкладуть.

Я б назвав їх ім'я
Бо вони те ім'я боронили
Як зіницю очей
Що різнилися у кольорах
Але правда не знаю
Що за рід за названням носили
Знав — сказав би й величив людей що боролись крізь страх.

А один був чужим у полях тих безвітряних й темних
Він боровся за те,що сказали йому хазяйва,
Ну а інший обманутий
Посланий битись за землю
Що неясно коли буде в руки назад віддана.

Об'єднало їх те,що різнило їх так почастинно
Добровільна жага і нестримна до болю брехня
Що злламала бар'єр
Між народом ні в чому не винним
І народ розділився
І б'ється із ночі до дня

А два тих молодці так шалено ненависть пройняли
Й до загибелі вірно один одного нею кляли
І без совісті зовсім один в одного душу забрали
Щоб їх потім хазяї за столом вголос не проклялИ.

Але пізно було випробовувать втрачену долю
Пізно змінювать той засмердівший в баталіях дроб
Той шо бився за Схід
Був патроном застрелений в скроню
Ну а той,що чужий там
Убитий набоєм у лоб..