Владимир Самийленко
Перевод с украинского языка ©
* * *
Как мы ждали её, испоконно рабы,
Как желали, устав после долгой борьбы,
Хоть бы лучик один среди мрака той ночи
Просиял нам в усталые очи.
О, приди, — говорили, — богиня светла!
Чтобы край наш не знал больше горя и зла;
Расцветай в этой пустоши мёртвой цветами,—
Озари нам дорогу мечтами.
Приходи, и тебя мы посадим на трон;
Твоя воля для нас — наивысший закон;
В золотое оденем тебя, дорогая,
Благодарные гимны играя.
И пришла ты... и как мы себя повели?
Вместо трона на свалку тебя сволокли,
Вместо лучших нарядов плевками покрыли
И твой дух мы в крови утопили.
О, свобода! во имя святое твоё
Человечье сгубили мы, словно зверьё,
И к богине от нас вместо доброго слова
Лишь рычание зверя степного.
1918
* * *
Як ми ждали її, віковічні раби,
Як бажали, знесилені в час боротьби,
Щоб хоч промінь один серед темної ночі
Засвітив нам у змучені очі.
О прийди,— ми казали,— богине ясна!
І нехай уже край наш недолі не зна;
Хай заквітне життя на замерлому полі,—
Поведи нас до кращої долі.
О прийди ж, і тебе ми посадим на трон;
Твоя воля нам буде найвищий закон;
Ми тебе приберем у препишнії шати
Й будем гімни подячні співати.
І прийшла ти... А як ми тебе прийняли?
Замість трону на смітник тебе зволікли,
Замість шат дорогих оплюванням покрили
І твій дух у крові потопили.
О свободо! в ім'я найсвятіше твоє
В серці вбили ми все, що найкращого є,
І в нестямі звертаєм до тебе, богине,
Тільки дике рикання звірине.
1918