Все там, на тій же полонині
Пасу я слів своїх отари,
Пересипаю вік дитині,
Вона ж душею лине в хмари…
Ніяк тринадцять не мине,
А час, той Хронос, похвилинно
Іще одну мою дитину,
Камнем бездушним проковтне!
Яких тобі, дрібна коросте,
Яких тобі іще чудес?!
Вже пишуть клином високості,
а флот в десні отих одес.
Химери чадіють над схилом,
А твій морОк стриже овес!
Чи сніжками на окуляри
Дібрати симетрІї оповест?
То підійми в ці імпіреї
З миру по ниточці улес!
Морозь,
бо я уже не можу
і щось таке, хоч не гекзаметром,
МОРОЖУ!!!