ЛЮДМИЛА ЮФЕРОВА
Мене ж не хочеш слухати... (http://www.stihi.ru/2013/09/25/5848)
Здавалося б, яке ж надійне діло –
Єднають нас такі міцні мости!
Та викажу усе, що наболіло,
І виплачу, щоб душу відвести...
Тупцюємось в одному часоплині,
Тіла бринять в подібній частоті...
Та зраджуєш мене к лихій годині,
Ламаєш найдорожче у житті!
І хто ж вона? – гадюка оковита!
І вічно юна, і, як світ, стара.
Моїм стражданням і слізьми долита
Здоров’я й розум в тебе відбира!
Тримає міцно душу потороча,
З любов’ю в п’яні очі загляда.
Мене ж не хочеш слухати, не хочеш!
І в тім твоя провина і біда!
Твоя любов – суцільна мелодрама:
Бажання вмерти й пристрасті – щодня.
Та і в терпіння ж є остання брама,
Яку воно раптово зачиня...
*******************************************
Казалось бы, надёжнейшее дело –
Меж нами нерушимые мосты!
Но выскажу я все, что наболело,
И выплачу, чтоб душу отвести...
Колеблемся в одном времятеченье,
Тела звучат с такой же частотой...
Но ты мне изменяешь, к сожаленью,
Ломаешь дорогое, дорогой!
Разлучница-гадюка спит с тобою,
Что, вечно юная, стара, как мир.
Страданьями полна, моей тоскою ,
Тебя лишая разума и сил!
И этот призрак крепко держит душу,
С любовью глядя на тебя, когда
Меня не слышишь ты, не хочешь слушать!
И в том твоя вина, твоя беда!
В любви твоей сюжет, как в мелодраме :
Желанье смерти ... страсти... дни и дни...
И для терпенья двери есть - в финале,
Когда-нибудь закроются они...