***
На отмели Припяти спит сатана,
проклятый, прикинувшись вербой сухою.
На отмели Припяти - отмели - на...
реки, что когда-то была голубою.
Кадят ему атомной черной свечой,
дары ему - села, где мор и разруха,
Вцепился в песок он корявой рукой,
свистит ему ветер в дуплистое ухо.
Он матом все стены вокруг исписал.
Украл образа. Обронил респиратор.
Теперь на песке отдыхает, устал.
Здесь царство его. Он его император.
Тот черный реактор и пекло, и трон.
Он, скрючившись, спит, за годиной година,
И снится ему в ореоле ворон
уж вся Украина, уж вся Украина.
23.12.2015
На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті – березі – на...
ріки, що колись була голубою.
Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурами корча,
свистить йому вітер в дупластому вусі.
Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.
Той чорний реактор – і пекло, і трон.
Він спить на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна, вже вся Україна...