Не любить тебя - невозможно.
Обладать тобой – боль. И жаль,
что миг близости (пусть ничтожный) –
зажигает по нам печаль.
Вместе быть... и в плену влеченья
губы слить и сердца свои,
но волне не найти спасенья...
Плачут ночью лишь соловьи.
Ты в минуту чувственной бури
не отдайся мне, удержись,
видишь вечера крылья буры
и над нами они сошлись.
Пусть нам скажут: «Любить ведь можно
только раз», -вот того и жаль,
что и радости миг ничтожный
нам уже обещает печаль.
Не скрывайся за влажным взором -
ведь размытые берега
поглощающих трансмагорий
будут дороги нам всегда.
Нет! Найди и в чувственных бурях
не пройденную нами грань,
чтоб не помнить о днях угрюмых,
когда платим разлуке дань.
Не любить тебя – невозможно,
но любить тебя – боль. И жаль,
что минута в любви – ничтожна,
а наградою нам – печаль.
© Мира Кузнецова (Марина Друзь)
Не любити тебе - не можна
Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою – жаль,
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
то й любитись з тобою - жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.
© Василь Стус