Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2012/09/25/5037
Подаленіли небеса...
Душа в мінорнім нишкне сумі -
Як оселитись щасній думі,
Коли надія пригаса?
Дерева й колихка трава,
Розважте знов мою пригнобу,
Зчудуйте серце до ознобу
Тремкої ніжності слова...
Подайте рятівних отрут,
Щоб у натхненному захланні
Скипіть в німім зачудуванні,
Забувши про ядучість скрут...
Зманлива осене, у бран
Візьми, щоб видиво казкове
Виспівувало колискові
І гоїло пекучість ран...
Мій жовтню, чуло відгукнись
На зболену душі навстіжність -
Даруй цноту і щедру ніжність,
Калини гроном доторкнись...
Замовкнуть стишені гріхи,
Лиш зваб твоїх ковтну, як завше,
І сум за усмішку сховавши,
Нові шукатиму шляхи...
*****************************
Далёкой стала высь небес...
Душа в минорных думах никнет.
Откуда счастье в ней возникнет,
Коль от надежды след исчез?
Деревья и ковыль-трава,
Развейте грусть мою,зазнобу,
Чтоб трепет сердца до озноба
Возвысил нежности слова.
Подайте зелья мне настой,
Чтоб стылых чувств познать горенье,
Вскипеть,немея в изумленье,
Забыв,как страшный сон,покой.
Пленяй же,осень, и чаруй
Напевом дивной чудо-сказки
И песней сна баюкай ласки,
И раны жгучие врачуй.
Октябрь,услышь и отзовись.
Душа до края наболела...
Даруй ей прелесть чистой девы,
Калины гроздью прикоснись.
Грехи отважу за порог...
Глотну соблазна их с лихвою
И грусть свою улыбкой скрою,
Пойду искать иных дорог...
24.12.2015г.
Особая благодарность Светлане Груздевой в редактировании перевода.
http://www.stihi.ru/avtor/gruzdeva