Осяяний червоним світлом,
Світанком нарождався день,
Наповнювяв повітрям свіжим
Цистерни жадібних легень.
Увірвися, морозе-друже,
У світ отруєнной зими.
Поруш його, мов божевільний,
Бо не боїться він судді.
Цей ранок - довгождане свято:
Дзвенить від радості земля.
Красуються, як діти, вбрані
В блакить і ліси, і поля.