Міцні кордони і складні стосунки,
Але і там є місце для дверцят,
І навіть в мурах іншого ґатунку,
Що поділяють душі і серця.
Горлянки впестить вічний доктор Мом,
Наш Бог, колись таки, не буде лютим
І скреснуть перші вавілоньски люди,
Що розумілися в різномаїтті мов.
Які ж іще потрібні тут слова,
Щоб ранок знов не видався похмурим?
Всі мови, всі релігії й культури,
Хіба для того, щоб ворогувать?
Трощить, брати і сестри мури вщент,
Живіть собі двома, трьома життями,
Сприймайте – не сприймайте, я при тямі,
І тих життів, можливо, буде ще.