Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2015/12/11/9640
Как тяжко, Иисус, порой студёной,
Что далеко до ландышей прелюдий.
Чтоб свет души не мерк, не обезлюдел,
Не отворю её зиме хвалёной,
И пусть пока цвести одним вазонам,
Но волшебством, однако же, увиты,
Нарядами достойных слуг из свиты
Любви, что – вопреки зимы резонам!
Возрадуюсь вполне снегам пресветлым:
Не вижу в смене всех сезонов драмы.
Ловлю снежинки жадными устами
Как смысл небесный Твоего привета.
Где Ты царишь, цветут всегда волошки…*
И Царству я …завидую немножко!
*- васильки - с укр.
Оригинал:
Ісусе ! Не впаду я в морок груднів !
Нехай далека ще цнота конвалій -
Не відчиню душі зимі зухвалій,
Щоб світ її не змерк і не збезлюднів !
Нехай гряде пора цвісти вазонам -
Вони одначе казкою сповиті -
Любов'ю , дотиком святої миті -
Квітують всупереч зими резонам !
А втім - зрадію і снігам пресвітлим -
Не бачу у Природних змінах драми !
Зловлю сніжинки спраглими устами
Як Твій привіт Небесний , Боже ,звідтам.
Де Ти царюєш, де завжди - волошки ...
І я Твоєму Царству...заздрю трошки !