Холод в стенах.Один лежу
Под одеялом в одежде.
Страшно,жутко здесь одному
В сказках сожженых надежд.
Шторы плотно завешены,
Внутри моей клетки тьма.
Сорвали тряпку-поет соловей.
Накрыли, не спит сова.
Х
День двойник, вчера был такой.
Некуда не хочу идти.
То есть нескем,точнее отстой
Одиночества и тоски...
В стенах холод,с наружи бред.
Что случилось,как жить?
Сердце,камнем в душе на дне
Мёртвым грузом лежит.
Х
В зеркало стыдно в лицо посмотреть
Опускаю глаза...
Жую вчерашний холодный омлет.
Опять выхожу из себя.
Тарелку бросаю в осколки кроша,
Накинул пальто, что б уйти...
Когда в доме пусто,в кошельке ни шиша.
Пошире окно распахни!
И дыши, полной грудью дыши!
До ногтей сигарету я в затяг докурил.
Хорошая мысль,промелькнула крутая!
Фалды крылья пальто я руками схватил.
Как летучая мышь, над землёй полетаю...
Там в ночи я с тобой полетаю..
Черный кофе остыл,взялка корочкой льда.
Кипятком растворим, что б теплее глотать мне.
Далеко ты одна пьёшь вино виновата.
А вокруг пустота, бесконечность утраты!
Лампа лопнула вмиг и опять в полутьме
Мы с тобой встретились в парке воспоминаний.
Я целую тебя,ты прильнула ко мне.
Это тень на стене пляшет в лунном сияньи.
Холод в стенах.Одін лежу
Під ковдрою в одязі.
Жахливо, моторошно тут одному
У казках спалених надій.
Штори щільно завішені,
Усередині моєї клітини питьма.
Зірвали ганчірку-співає зозуля.
Накрили, що не спить сова.
Х
День двійник, вчора був такий.
Нікуди не хочу йти.
Тобто нескем, точніше відстій
Самотності і туги ...
У стінах холод, з зовні маячня.марення
Що трапилося, як жити?
Серце, каменем в душі на дні
Мертвим вантажем лежить.
Х
У дзеркало соромно в обличчя подивитися
Опускаю очі ...
Жую вчорашній холодний омлет.
Знову виходжу з себе.
Тарілку кидаю в осколки кришу,
Накинув пальто, що б піти ...
Коли в хати порожньо, в гаманці ні дулі.
Ширше вікно розплющ!
І дихай, на повні груди дихай!
До нігтів цигарку в затяжку докурив.
Хороша думка, промайнула крута!
Фалди крила пальто я руками схопив.
Як кажан, над землею політаю ...
Там в ночі я з тобою політаю ..
Кава знов охолов, взялка скоринкою льоду.
Окропом розчинний, що б тепліше ковтати мені.
Далеко ти одна п'єш вино винна.
А навколо порожнеча, нескінченність втрати!
Лампа лопнула вмить і знову в напівтемряві
Ми з тобою зустрілися в парку спогадів.
Я цілую тебе, ти припала до мене.
Це тінь на стіні танцює в місячному сяйві.
Судьба импровизация,
А жизнь моя абстракция.
17-20 декабря 2015