Кому потрібні мої болі,
Вся боротьба, духовний стан?..
Не воїн я одна у полі,
Коли з бідою сам на сам.
Усе життя під вітру шквалом,
Усе життя – долина сліз;
А Богу і цього замало,
Він ще повів у зради ліс.
Як та надламана тростина,
Що ще маленька мить – впаде.
Мого буття лиха година
Не забирається ніде.
Не можу витримать, не можу
Себе самої понести...
Хвилину відчайдушну кожну
Я хочу геть вже відпустить...
Ісусе мій, Ти в Гефсиманії,
Що там попереду все знав.
Голгофа – чаша то остання,
Яку Ти випити ще мав...
А я не маю більше сили...
А я понівечена скрізь...
Зломились навпіл віри крила
Від виплаканих мною сліз.
В цей час душа лежить низенько
Перед Тобою, Спасе мій,
Рідніший серцю Ти за неньку,
Верни мене у спокій Свій.
Допоможи Тебе відчути,
Побачить справ красу та славу;
Твій голос лагідний почути
Я як дитина маю право!