Під осінній дощ, під хвилі вітру
Подумки я вийду та пройдусь...
В голові прожитих буднів титри,
Ті часи, в які не повернусь.
Згадувати сторінки минулі
Не завжди приємно, не завжди...
Головне, що Бога я почула
Та й пішла до світла від біди.
А тепер вперед дивитись треба,
Вже назад немає вороття.
Хай відображає тільки Небо
Сповнене надією життя!