Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй
(http://www.stihi.ru/2015/12/05/2695)
ЮРИЙ ЛАЗИРКО
---------------------------------------------
1.
я молився на тебе
як на крилонька
небо
як на кару
зневіра
чи на тишу
жовніри
я молився
і слухав
як вростає
у сухість
неприхована щирість
спопеляючи вирій
2.
ти миналася
бігло
у світлинах
не стигла
і у маревах впертих
воскресала
із мертвих
ти давала надію
не зберу
що посіяв
не сприйму
що побачив
що пробачив
хай плаче
3.
хай стікає
мов кров’ю
те
що вже не промовлю
не пригрію
у мріях
в русі губ
не розвію
йде за певністю
може
світ
на яблуко схожий
обрій
Євині руки
дань солодкої муки
4.
дань близька
і надривна
бій краплинний
по ринвах
рій думок одичілих
крій хвилинами тіла
там де ти
там відсутність
скачуть
стовпчики ртутні
там де ти
там немає
непочатого краю
5.
там де ти
там хвилює
те
що тишу пильнує
я малюю
словами
несамотність
і гамір
несолодке
безгрішне
те покликання втішне
ти
мов кров
у присязі
поцілунок
на стязі
6.
я тебе
не ховаю
не схиляюся
знаю
сон важкий
мов облога
і німий до знемоги
та до неба
відкритий
мов до цокоту
миті
повертайся
до сонця
одаруй мене
сном цим
*******************************************************
Зарницы сердца LXV, испепеляющие теплые края
Юрий Лазирко
-------------------------------------------------
1.
на тебя я молился
как на крылышки
выси
как на кару
утрата
на затишье
солдаты
я молился
и слушал
прорастала
став сушью
откровенность сил светлых
ирий* выжечь до пепла
2.
ты исчезла так
рано
в фотоснимках
с экранов
лишь в туманах усталых
для живых воскресала
ты надежду дарила
не собрал
что всходило
не впитал
что увидел
не винил
слёз не выдал
3.
пусть стекает
как кровью
что
тебе не промолвлю
и в мечтах
не пригрею
в флейте губ
не развею
шел за верностью
может
мир
что с яблоком схожий
горизонт
Евы руки
дань безоблачной муки
4.
дань близка
и бесцельна
в желобах бой
капЕльный
мыслей рой одичалых
тела крой запоздалый
там где ты
там отсутствие
скачут
столбики ртутные
там где ты
там не знаю
непочатого края
5.
там где ты
там тревожно
здесь
в тиши осторожно
я словами
рисую
одиночество
всуе
ах не сладки
невинны
то утехи любви нам
словно кровь
на присяге
поцелуи
на стяге
6.
я тебя
не упрячу
не предам но
что значит
страшный сон
в наступленье
и немой до томленья
но для неба
открытый
мигов цокот
копытный
возвращайся
под солнце
одари меня
сном тем
---
*) Ирий — в восточнославянской и восточнопольской мифологии древнее название рая и райского мирового дерева; мифическая страна, находящаяся на тёплом море на западе или юго-западе земли, где зимуют птицы и змеи.