Віділлється припливом водиця
Запливуть найтрагічніші долі
Та на вічних космічних полицях
Відкладаються залишки солі
Є обличчя в митця і в борця
Що дивує одвічних тутешніх
Непересічне і не прийдешнє
Десь таки накопичується
Засверблять несформовані ікла
Та підковані часом копита
І озветься смарагдом невіглас
Не шукаючий сталого сліду
Водограї проллються на тлі
Їх по пальцях не перелічать
Хай не тягне життя на сторіччя
Сіль таки викарбовує слід