По дорозі від Храму.
По дорозі від Храму,
Я зустрів малюка.
Вели, тато і мама,
У парк, хлопчака.
Рочків, зо два йому,
І зовуть Владислав.
Розкажу, як було,
Ніби Бог їх послав.
Кусок хліба, малий їв,
Не просипав кришок.
Я його запитав,
Чи не влупить кусок?
Хоч кусочок кажу,
Хліба хватить мені.
І щасливими будуть,
Всі останії дні.
Та малий, не скупий був,
Він крихтину віддав.
Щоб наситився я,
І уже не прохав.
Похвалив я його,
І сказав, щоб він ріс.
Такий великий, як тато,
Став він на зріст.
Треба нашу малечу,
До добра і привчать.
Хай ростуть із них – ЛЮДИ,
ЛЮДЕЙ – треба чекать.
20:00.13.12.2015.