«… Раб Христа Іуда,
Називаючи їх, між іншим,
Зорями небесними,
Для яких морок темряви
Навіки бережеться…»
(Григорій Сковорода)
Колись в епоху дуже готичну
Перенасичену книжниками і фарисеями
У казковій країні Італії
Вивели на площу людину
І прив’язали до стовпа
Над купою хмизу.
Люди в чорному кричали: «Єретик!»
А він коли хмиз підпалили
У юрбу крикнув:
«У тьмі вугільній безпросвітній
Серед зла бруду покидьків,
Серед ночі татей та злодіїв
Запаліть смолоскип правди!
Нехай навіть
Це буде смолоскип мого тіла
Запаліть!
І нехай світло
Прожене зло
з найтемніших закутків
Людської свідомості!»