Заповз туман, неначе хитрий змій,
Підкрався тихо, скривши виднокраї.
Смакує ласо те, що вкрасти зміг
І мовби душу безпорадну крає.
Нестерпно липне, як ота смола,
До болю лізе у думки, мов злодій.
Постійно кличе: «Полони, здолай!»,
І щось іще – не розбереш у коді.
Повзе туман, прозорим язиком
Торкає світ, згуртований невдало.
Створив свою картину за вікном,
Мов злий чаклун, якому все замало.
Стискає знову неспокійний день,
Ось-ось поглине фарби всі повсюди.
Нема спасіння від страждань ніде,
Лиш є надія, що прозріють люди.
22:02, 11.12.2015 рік.
Зображення: http://nlo-mir.ru/clipnlo/34687-2015-06-27-05-50-05.html