Серед сірості буднів й непроглядних хмар,
Я побачив світло, я отримав дар.
І розкрив долоні, й посміхнувся йому.
В ту хвилину він розсіяв пітьму.
Але світло згасло у потрібну мить,
Коли чорні хмари почали гриміть.
Коли з неба впали вогняні шари,
Зрозумів, що далі буде кінець гри.
І те саме світло, і цей самий дар,
То лиш спосіб збити й нанести удар.
То було не "щастя", щастя - від зірок.
То всього лиш спосіб показать урок.