Наснилося... (http://www.stihi.ru/2015/11/28/6832)
Олеся Райська
-------------------------------------------
Одного дня прокинулась - німа,
Ні, найточніше - справді - заніміла
Кудись поділися і звуки і слова
Німа, нечутна - неіснуюча - знесила...
Знедолена, зневірена, знемарна
Зне... не почута, не відчута, не така...
Це ж ти, але не впізнана,- примарна
Але сама собі на подив, все жива!!!
Лишень папір - карбованеє слово
Тобі зосталося - графічне відчуття
Твоєї безголосості. Довколо
Спливає тиші біла течія...
Відкрий вікно - там гамірна зоря!
Там ранок симфонює голосами!
Твій голос знов, немов із небуття
Вертається з снобачливої драми...
*******************************************
Однажды пробудившись - умерла,
Нет, чтоб точнее, онемела, правда...
Куда-то делись вдруг и звуки, и слова -
Нема, неслышна, неумела, нереальна...
Разбита, разуверилась, распалась,
Раз... не услышана, увидена не так...
Ведь это ж ты... Неужто не узнала ?
Кому-то призрак, ты ж ещё жива пока!!!
Бумага только - раненое слово
Тебе остались... Только чувства монотип
И безголосица твоя. И снова
Всплывает тишина, её теченья всхлип...
Открой окно - там шумная заря!
Там утро нам симфонит птичьим пеньем!
Твой голос словно из небытия
Вновь возвращается из сновиденья ...