Твоя рука на моїй нозі,
І ця музика, що вливається в наші вуха -
Це саме, те, що потрібно мені.
Ти тільки тримай і слухай.
Ти тримай. Не гадай, що далі...
Далі все по-інакшому, музика зникне:
Сіре місто, буденні печалі
І самотність, до якої вже звикли.
Ти мовчи, не кажи ні слова,
Не руйнуй ідеальної атмосфери.
Вона єднає запах любові
Й твої ніжно-грубі манери.
Не роздумуй про майбуття,
Воно пройняте надто гірким й несприйнятним болем.
І щось підсказує, що забуття
Пахне не медом, а алкоголем.
Просто не думай, що далі...
Тримай свою руку на моїй нозі і слухай.
Помруть всі буденні печалі,
Бо музика ллється у наші вуха.