Нестерпний бруд розлився по землі.
Не в екології, гадаю, корінь справи.
А в сплюндруванні совісті і слави
І у розпусті, зрощеній в пітьмі.
Лише гниття думок, сердець і мрій,
Жадібність рук, байдужості отрута,
Підступність, мов повія, в блуд закута…
А екологія – лише суспільний гній,
Який все ллється із людей та ллється,
Неначе мудрості і правди вже нема,
Неначе сонце в небі не пала,
А тільки ніч зловтішная сміється.
Шукає людство зовнішні причини,
А лиха всі – у нього в серцевині!