У полі, серед трав нескошених
Стрункий та синій дзвіночок
Красою ромашки зворушений
Приємний звучить голосочок.
Разом під сонцем зростали
Та слухали Всесвіту казку.
Пару квітучу коса не чіпала
Їх розлучити здавалося важко.
Дівчинка ніжками босими
На килим зелений прибігла.
Дзвіночок прикрашений росами,
Сховати ромашка не встигла...
Йшла по стежці співаючи,
Радісно квіти зривала.
Дівча на ходу, посміхаючи
Для себе віночок зплітала .
Довго ромашка дивилась,
Як дзвіночок синів у долоні
І сльоза прозора зкотилась,
Стали під сонцем самотні.
Знає ромашка силу кохання,
Та дивлячись в небо щоразу
Відчуває дзвіночка зітхання
Тихенько шепоче - ми разом ...
Може тому на трави зелені,
Де під сонцем їм благодатно
Приходять дівчатка з оселі
На ромашці про долю гадати...