Кукука зозуля у гаю

Кукукає  зозуля  у  гаю,
На  роки  діле  доленьку  мою.

А  я  все  потом  праведним  кроплю
Життя,  яке  незрадно  так  люблю.

Не  по  мені  лежати  на  печі.
То  ж  ти,  зозуле, чуєш? –  не  мовчи.

---