Одно стихотворение Марго с "чересполосицей"
разноязычных , но близкородственных строк,
лёгким и нелёгким движением поэтической кисти
превращается...
превращается...
превращается...
в два самостоятельных стихотворения
МАРГО МЕТЕЛЕЦКАЯ
Кленовые листки (http://www.stihi.ru/2009/07/25/2224)
-----------------------------------------
Кленовые листки впечатались в асфальт,
Осіння каламуть запінилась у серці …
Наверно, изменил мне мой всегдашний фарт :
На місці буйних вод – лиш висохлі озерця…
На месте буйных рощ – лишь царствуют пеньки,
Завбачливі птахи сховалися у вирій…
Дни радости моей, как звезды, далеки,
А може й далі зір, якщо по правді щирій…
А может циркуль мой зачем-то невпопад
Неквапно восени накреслює орбіту,
Вмещая в очертанья этот листопад,
Замружену печаль і вітрами оббиту
Таинственную дверь в незримости души,
У сокровенний рай дверцята потаємні –
И этот дивный мир ничто не сокрушит –
Ні сум, ні самота, ні думи неприємні…
******************************************
ПЕРЕВОДЫ КС
1.
Кленовые листки впечатались в асфальт,
И осень пенится тоской на сердце, плачет...
Наверно, изменил мне мой всегдашний фарт :
На месте буйных вод – озёра луж стоячих ...
На месте буйных рощ – лишь царствуют пеньки,
Практичные летят на юг - вон птичьи стаи...
Дни радости моей, как звезды, далеки,
А может, дальше звёзд... И верно, ещё далее...
А может, циркуль мой зачем-то невпопад
Неспешно осени определил орбиту,
Вмещая в очертанья этот листопад
И скрытую печаль... Но ветрами обита
Таинственная дверь в незримости души,
Где в сокровенный рай есть входы потайные .
И этот дивный мир ничто не сокрушит –
Ни грусть, ни одиночество, ни думы злые...
***
2.
Кленовії листки врізалися в асфальт,
Осіння каламуть запінилась у серці …
Напевно , зрадив знов мені колишній фарт:
На місці буйних вод – лиш висохлі озерця…
Буяли де гаї - царюють лиш пеньки...
Завбачливі птахи сховалися у вирій…
Дні радості моїй, як зірки, да-ле-кі,
А може й далі зір, якщо по правді щирій…
А може циркуль мій навіщось i невлад
Неквапно восени накреслює орбіту,
Вміщаючи в малюнок раннiй листопад,
Замружену печаль і вітрами оббитий
Таємний лабіринт в незримості душі,
У сокровенний рай дверцята потаємні –
І цей чудовий світ нiчому не скрушить –
Геть сум, і самота, і думи неприємні…