ТУМАННИЙ РАНОК
Жовтий лист постукав у вікно.
Заблукав в ранковому тумані...
Вітер, розриваючи панно
Білосніжне, в диво-казку манить,
Відкриває клени – навмання,
Чи вербу зажурену в печалі.
На барвисте осені вбрання
Наче хтось накинув білі шалі…
Я в примарний ранок увійду.
Губляться там кроки і хвилини…
Не знайти в чарівному саду
Приворотних ягід горобини.
Лиш вологий кетяг бузини
Виткнеться - дарунком із туману.
Чи примарна постать - з глибини
Приспаних бажань - введе в оману.
05.11.2015