***

Мира Лис
Вона любить дивитися на вогонь,
Від якого усе перетворюється в попіл.
Він нагадує їй дотик коханих долонь,
І рози,що лежали біля її ніг.

В одну лиш коротку мить,
Усе розвіялося,як по полі дим.
В одну лише коротку мить,
І ти уже не з коханим.

В парку він гуляє не з тобою.
Блакиттю неба милується з іншою.
Він покинув тебе заради нових відчуттів,
Заради свого нового кохання.

Він зустріне тебе,
Захоче повернути тебе.
У твій душі оселилась пустота,
І ти вже будеш зовсім не та.