МАРГАРИТА МЕТЕЛЕЦКАЯ
Стара зима... (http://www.stihi.ru/2010/04/18/8946)
------------------------------------------------------
Стара зима, побрижена морозом,
Повагом котиться своїм льодовим возом...
Сніжинок рій, як дрозофільних мух,
Через яких я кутаюся в смух
На голій, аж полив'яній дорозі,
Де захопить життя моє не в змозі
Серед обітниць, смут і сподівань
Хизується у злі мерзенна твань...
У темпі соромливого адажіо
Пливу повільно проти стану вражого,
І, весь знеможений, покірний Ангел сну
Не будить геть заблукану весну...
Всеможний! Вкрай стуманена Стокротка
Спішить до Тебе. Бо життя коротке -
Лише оговтався , а вже його кінець!
Молю я про сподіваний вінець,
Зазнавши всіх поневірянь у приймах, -
Заснути у Твоїх снажних обіймах
Між паперових роз, огарків свіч...
Сторожкий стукар збудить темну ніч
І чемно під собачий мирний лай
Покаже двері у Небесний Рай...
Стокротка - маргаритка
Снажних - сильных
Стукар - ночной сторож
*******************************************
Зима - стара, с морщинами мороза -
Своим ледовым тихо катится обозом.
Что дрозофильных мух, снежинок рой -
От них я прячусь в полушубок свой.
На голой , скользкой для меня дороге,
Раз уничтожить жизнь мою не могут,
Среди обетов, чаяний и дрязг
Бахвалится, плюётся злобой грязь.
Я в темпе осторожного адажио
Скольжу спокойно мимо стана вражьего.
Весь измождённый и покорный сну
Не будит Ангел спящую весну.
ВсёмОгущий! В тумане Маргаритка
Спешит к Тебе. Ведь наша жизнь так зыбка:
Лишь к ней привыкнешь - ты уже в конце.
Молю я о назначенном венце,
И меж бумажных роз, огарков свеч
Позволь в Твоих объятьях вечных лечь...
И прогони мои мытарства прочь!
Пускай стукар разбудит тёмну ночь,
Покажет под собачий мирный лай,
Учтивый, двери мне в Небесный Рай...