Дівчино, люба, що стало з тобою?
Всі іскри миттю погасли в очах.
Чому ти не можеш бути собою?
Чому той вогонь у серці зачах?
І погляд втонув між небом і морем,
В тій далині, що не має кінця.
Між солоним на запах горем,
І небом, де не чути земного співця.
Тільки я знаю що ти особлива,
Ти маєш талант воскресати щоразу.
Може, і зараз не будеш щаслива,
Може прокинешся ти не одразу,
Та все буде... Все буде, я обіцяю.
Ти будеш щаслива, кохана, жива.
Те що ти зараз ночами страждаєш
Не означає, що настала межа.