ОЛЕНА РА
з давен виплило кохання
(http://www.stihi.ru/2015/11/11/3229)
**********************************
не сумуй, чужий юнак,
не дивись з-під вій на мене,
не ховай журу в очах,
мов з пожухлих трав,- зелених…
не твоя любаска я,
не тягни із серця струни:
сам мене на них нап'яв,
душу в полум'я занурив…
вже й кучері з сивиною,
й трохи зморшок під очима -
вабиш, бавишся зі мною -
я ж давно чужа дружина!
враз високий та стрункий підхопив й собі на груди,
поцілунком рот палкий
затуляє міцно губи,
розум втратила й сама
в полум'ї обіймів дужих -
серця пам'ять відчува:
з давніх втілень він подружжя…
виправдань коханню треба?
наче грім з ясного неба…
звабив… й сам не одинак…
не судилось їм, однак:
покохались, полюбились,
знов на все життя розбіглись…
*******************************************
грусть свою, младой, оставь,
не смотри так на чужое.
не таи в глазах печаль ,
мол, с пожухлых трав - зелёных...
не твоя я , не твоя,
не тяни из сердца струны:
сам меня на них распял,
душу в пламя окунул их...
уж и кудри с сединою,
и морщинки под глазами -
забавляешься со мною -
я ж давно жена чужая !
вмиг высокий паренёк
подхватил к себе на грудь и
в пылком поцелуе рот
накрепко зажал мне губы...
потеряла разум я
в пламени объятий мощных -
сердца память ожила:
давних воплощений прошлых.
ей не нужно оправданья!
к нам любовь из мирозданья,
будто гром... и не суди
одинокие пути:
полюбились, поласкались,
и по жизням разбежались...