Колись була я молодою…
Не те, що молодою, навіть юною.
Думки пливли, мов за водою,
Та й мало тоді думалось.
І якось стукнуло мені
Спитати в мами, що то таке щастя?
На мене очі глянули сумні –
Біль сироти застиг у них назавше.
Я сподівалась мама скаже – то любов,
Про яку люди мріють,
Про долю, що шукають знов і знов,
Та часто так знайти і не зуміють.
Так тоді думалось мені…
А мама журно повела бровами
Й сказала: щастя доню – це коли
Є в тебе рідна мама.
Я часто згадую ту мить,
Про щастя більше не запитую.
Як не щастить, то не щастить.
Гамуєш біль молитвою.