Хто ввечері журбу збирає,
Убравшись, ходить по садах –
Прихований здіймає страх,
Зриває біль. А ви іще,
ранившись, їсте терніє.
Убравшись чорно, сходять вам
Небачено не милі зорі
І небо,
З своїм розгніваним лицем,
Здається також хоче крові.
Хто ходить темно, по вечері журбу збирає,
Мабуть не знає ще про дні,
Коли юнку Змій забрав – в Тартари,
Вмившись кров’ю з ніг її.