Місяць світиться, як фосфор,
Посила до мене промінь.
На мою вразливу душу
Почуттів надходить повінь.
Міниться сніг самоцвітом;
Був сумний духмяний вечір.
Падають сніжинки білі,
Як метелики, на плечі.
І мені здались сумними
Місяць, сніг і синє небо...
Чи це сум у мОїм серці?
Я балакаю до себе:
Чому світ живе в шахрайстві
І ніхто це не зупинить?
Доки будемо терпіти
І коли ми відпочинем?
Та ніхто на це питання
Досі не відповідає...
І оце людське страждання
Серце мОє розриває.
Лютий, 2004р.