Ніч лізе у вікно моє.
Сиджу один, гадаю:
Чому у багачів все є,
А в жебраків немає?
Чому поетам тяжко всім
І добрим людям жити?
Туман ляга на сонний дім
І місяць став світити.
Та слабко світить крізь туман,
Надія слабко дише,
Все покрива якийсь дурман,
Душі не вкриє лише.
Ні, ні! Не здамсь ніколи я
І прожену тумани.
І усміхнеться вся земля,
І доля в наш бік гляне.
І будуть золоті зірки
У небесах світити.
Любов же після бід гірких
Настане, як Спаситель.
Народ покине тяжкий труд -
Нарешті відпочине,
Вiн скоро визволиться з пут,
Навіки буде вільним!
Вересень, 2000р.