Дерева гуляють в зеленому гаю.
Туман оксамитовий їх обіймає.
Серпом сіда сонце, з теплом своїм гасне.
За лісом ховає обличечко ясне.
У місячнім сяйві застигли всi мрiї.
Від білого місяця й нічка біліє.
Мов вершник, у далеч вона пролітає.
Тремтить срібло місяця над небокраєм.
Нічний теплий вітер в кущах все шепоче,
Немов гра на арфі малесенький хлопчик.
Замріявсь гайочок під сну синю казку
І сниться весна йому - буйна і ясна.
Веде сич лупатий з совою розмову.
Шепочеться вітер, співа колискову...
Лютий, 1999р.