Настав літній вечір; дзижчать комарі
Все жалять, і жалять, і жалять.
І навіть вітрець не гуде в димарі,
А я в тишині комарів б'ю без жалю.
Над полем і місяць рожевий он сходить;
Він ллє на хмариночки сяйво своє
І колесом котиться по небозводу,
І жовтим промінням хмаринки він б'є.
Шумить у травичці густій сонний вітер,
Вже сон випуска з рукавів своїх чари.
Над полем стемнілим і місяць не світить,
Бо він заховався у сивії хмари.
Ось лише я тільки так сильно гукну
У ту далечінь, де стоять темні гори,
До мене в ту мить крізь шовкОву пітьму
Озветься луна із гірської комори.
Березень, 1999р.