Оригінал:
знов ця невидима стіна
старанно зведена між нами
що без шпаринки без вікна
без сонця в глечиках і брами…
і тільки тіні наугад
танцюють сальсу опівночі
і меркнуть зорі в`яне сад
і без очей блідніють очі…
червоне світло хтось пролив
хоч я мовчу і на зелене
хтось нашу зустріч відмолив
бо це життя таке студене…
тремтить знеструмлена струна
по стінах сум повзе і відчай
ця нами зведена стіна
і найміцніша і найвища…
вона прозора і легка
вона космічна і кармінна
тому й тремтить твоя рука
що світло-вічне…світло – вічне…
Переклад з української Світлани Груздєвої:
невидимая вновь стена
возвёл её меж нами кто-то
без щёлочки и без окна
без солнца в крынках, без ворот…
и только тени наугад
танцуют сальсу в толще ночи
и гаснут звёзды вянет сад
и без очей бледнеют очи…
кто свет краснеющий проли'л
хоть я молчу и на зелёный
кто нашу встречу отмолил
средь жизни этой столь студёной…
дрожь в обесточенной струне
и струны грусть ползком колышет
отчаянье ползёт к стене,
что крепче стен других и выше…
она прозрачна и легка
она космична и карминна
трепещет потому рука
что вечна в свете и невинна…
* - кувшинах, крынках(укр.)