а листя в акацій
(знеспраглих від
літа ніскільки
південних
на сонце запеклих) аж синє
стрімить скрізь зрудавиле кленів
акацій моїх
непотрібних
зненацька вони бо між сосон
й червоних хистких горобин прижилися
у Пущі
такі собі тут імігрантки
з того недосяжного Криму
що сумно їм тут ген без моря,
широкого їхнього моря,
того найсинішого в світі -
без Чорного моря мого