За мотивами «Ностальгії по осені»
А ніч грудневим подихом дихне…
Вселенський щем над душами війне
І полетять, беззахисно-крихкі,
Дві сиві долі – скручені листки…
Шепоче жовтень: «Я не охолов…
Світанок сонцем розквітає знов,
Торкається до кучерявих крон
Осінніх кленів - з золотом долонь…»
Той шепіт – він із марева оман…
Закриє сяйво ширмами туман,
Тепло, і світло з серця украде -
Додолу, в безвість золото впаде…
08.06.2015