Ще жовтня золота обручка
Підтримує у комашні життя.
Спостерігає авторучка
Не тільки геніальності сміття…
А мало ж так часу лишилось
На те, щоб справжнє віднайти.
І щастя знову забарилось,
А може то так грається – «Де ти!?»
Та легкість, що не притаманна
Неоднозначному буттю,
В сім’ї дарується таланом
(Й не підлягає забуттю).
Плекає прояви уяви,
Чи прибирає чисто, гребінцем.
Когось, розворушить до тями,
Когось, покине зайвим камінцем.
Під оксамитовим підлунням
Летить безпосередності бассет,
Попереду свого віщуння
Й карети,- що опосеред…
А батога зловісний постріл
Приспить таки коней, на смерть.
Басетове чуття – той april
І та картина – вічна круговерть...